Які запитання виникають під час укладення договорів купівлі – продажу нерухомого майна, договору дарування та інших правочинів з нерухомим майном,

Досить часто, у громадян, які мають малолітніх( до 14 років) чи неповнолітніх дітей (від 14 до 18 років) виникають питання під час укладення договорів купівлі – продажу нерухомого майна, договору дарування та інших правочинів з нерухомим майном, а саме, навіщо на укладення такого роду договорів необхідно дозвіл органу опіки і піклування міської ради? 
Варто констатувати, що в нотаріальній практиці склався підхід, що нотаріуси вимагають одержання дозволу органу опіки та піклування у всіх випадках, коли мова йде про участь дітей у правочині, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) права, за яким підлягають державній реєстрації, керуючись п.п. 3.1 п. 3 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згідно з яким у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів. Підпункт 3.5 п. 3 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, що правочини від імені неповнолітніх, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 177 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ (далі — СК) [2] батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Національне законодавство зобов’язує батьків малолітньої дитини одержувати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів, які укладаються щодо таких майнових прав дитини, які вже їй (дитині) належать, ці майнові права дитини вже повинні існувати, є реально існуючими майновими правами, й мова зовсім не йде про ті майнові права, які виникатимуть або виникнуть у майбутньому. 
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати:
1) контроль за дотриманням майнових та житлових прав дітей, коли мова йде про відчуження житлових приміщень, іншого нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким вже мають діти;
2) контроль за дотриманням майнових та житлових прав дітей при відчуженні «старого» житла дитини та купівлі «нового» (у значенні не новобудови, а іншого) житла дитини. 
Таким чином, батьки малолітньої дитини зобов’язані одержувати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів з відчуження нерухомого майна, що вже належало дитині на праві власності або на праві користування. Саме в такому випадку не порушуються права та інтереси дитини, не відбувається зменшення або обмеження прав та інтересів дитини.